ТИ ПАМ'ЯТАЄШ, ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ?
На початку дев'яностих, коли Гікач ще був зовсім молодий, читав журнал «Трамвай», дивився по телеку «Качині історії» і рубався на комп'ютері ZX-Spectrum в піксельні ігри - якраз тоді вийшла в світ дивовижна серія книг-ігор, та ще й величезним сумарним тиражем, більше ста тисяч примірників. Намагаючись перемалювати з телевізора Скруджа Макдака і пройти «Three Weeks in Paradise», маленький Гікач, зрозуміло, все пропустив, ні сном ні духом не відаючи про таке задоволення як книги-ігри. А тим часом сотні тисяч людей читали і грали одночасно, переживаючи унікальні пригоди під своїми настільними лампами.
ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ПОТОМУ
Вочевидь, надрукованих в 90-х книг вистачило надовго: лише через 20 років було відновлено видання книг-ігор, причому, в основному, все тих же визнаних майстрів - Дмитра Браславського і Ольги Голотвіної. Тут вже подорослішавший та істотно помудрівший Гікач не зміг пройти повз, і замовив у свій Шоп цілу гору книг від видавництва Сергія Селіванова «Жива книга».
ЖИВА КНИГА
А книга дійсно жива. Не в тому сенсі, що з неї можуть вилізти щупальця і затягнути вас всередину, а в тому, що ви самі потрапляєте туди, оживляючи книгу власною персоною. Ви стаєте по-справжньому головним героєм. Вільним як птах героєм, якому ніякий автор не наказ. Тепер ви будете активним і безпосереднім учасником літературного твору: вам приймати рішення, вибирати напрямок розвитку подій і впливати на формування сюжету. Фактично вам доведеться не читати, а повноцінно грати роль персонажа з унікальними характеристиками і здібностями.
САД РОЗБІЖНИХ СТЕЖОК
Ідею для книг-ігор подав не хто інший, як великий Борхес, а вірніше - вигаданий ним персонаж, письменник Герберт Куейн, у якого Борхес запозичив ідею множинних світів для оповідання «Сад розбіжних стежок». Герберт Куейн дуже довіряв читачам, настільки - що пропонував самим обрати фінал історії або розгадати таємницю замість детектива, який знайшов неправильні відповіді. Це було давним-давно, ще в роки Другої світової війни, і з тих пір з'явилося безліч рольових і пригодницьких книг-ігор, автори яких, можливо, зовсім не читали Борхеса. Скромний досвід Гікача обмежувався книгами Мілорада Павича, наприклад, «Хозарським словником» і «Унікальним романом», де йому доводилося самому обирати фінал твору або складати сюжет, стрибаючи по острівкам гіпертексту.
ПАРАГРАФИ І ПЕРЕВІРКИ
Книга-гра представляє собою настільну рольову гру, оформлену у вигляді художньої книги. Такий формат дозволяє обійтися без майстра-координатора. Книгу можна проходити одному або ж в компанії друзів, приймаючи рішення колективно. Гіпертекстуальна структура з параграфами і посиланнями дає можливість читачеві стрибати по острівкам сюжету. Як і в рольових іграх, головний герой володіє змінними характеристиками - значеннями сили, спритності, вдачі, магії і т.д. Протягом гри герой буде постійно перевіряти свою вдачу і битися з ворогами. Перевірки й бої відбуваються шляхом кидків кубиків. Від результату буде залежати варіант проходження.
ДВА В ОДНОМУ
Коли у Гікача запитують про книги-ігри, то він відповідає, що це два задоволення в одному. По-перше, це літературний твір, написаний гарним стилем - його цікаво і приємно читати саме по собі, незалежно від результату пригоди. По-друге, це рольова гра, в якій у гравця є свобода вибору і свобода переміщення. Для гри достатньо всього одного учасника. Крім того, на відміну від коробки з настільною грою, книгу можна взяти куди завгодно. Для гри знадобиться лише листок, записуючий засіб і кубик. Втім, іноді можна обійтися і без кубика, бо його значення можна побачити на різних сторінках (як в книзі Браславського «Вірна шпага короля») - результат визначається вибором випадкової сторінки.
